<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	>

<channel>
	<title>Сайт неабыякавых медработнікаў</title>
	<atom:link href="http://doktar.net/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://doktar.net</link>
	<description>Медычны незалежны інфармацыйны рэсурс</description>
	<pubDate>Tue, 02 Feb 2010 21:57:55 +0000</pubDate>
	
	<language>en</language>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
			<item>
		<title>Семинар &#8220;Защита прав пациентов в Беларуси&#8221;. Заметки про событие и &#8220;тревожный чемоданчик&#8221;</title>
		<link>http://doktar.net/2010/02/01/714.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2010/02/01/714.html#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 01 Feb 2010 21:54:11 +0000</pubDate>
		<dc:creator>admin</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=714</guid>
		<description><![CDATA[Сімпатычная аўтарка блога Канстанціна Талстаногава aka bibola пра якую вядома толькі тое, што яна добра піша, нестандартна мысліць і працуе ў бібліятэцы наведала падзею прысвечаную абароне правоў пацыентаў у Беларусі.  Не толькі наведала, а і напісала пра гэта. Напісанае і прапануем.
28 января в конференц-зале гостиничного комплекса «Виктория» в Минске состоялся семинар под интригующим названием «Этические и правовые аспекты [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><em>Сімпатычная аўтарка блога </em><a href="http://tolstonogov.blog.tut.by" target="_blank"><em>Канстанціна Талстаногава</em></a><em> aka</em><strong><em> bibola </em></strong><em>пра якую вядома толькі тое, што яна добра піша, нестандартна мысліць і працуе ў бібліятэцы наведала падзею прысвечаную абароне правоў пацыентаў у Беларусі.  Не толькі наведала, а і напісала пра гэта. Напісанае і прапануем</em>.</p>
<p>28 января в конференц-зале гостиничного комплекса «Виктория» в Минске состоялся семинар под интригующим названием «Этические и правовые аспекты в здравоохранении: защита и гарантии прав пациентов в Беларуси». Для возмущенно читающих эти строки врачей поясню: на семинар мне предложили сходить врачи Константин и Андрей Витушка, не имея возможности побывать там самим. Будучи ответственной связной, я презрела пургу, отпросилась с работы, взяла свой боевой блокнотик с Винни-Пухом на обложке и отправилась на дело, смутно понимая, о каком деле вообще идет речь.<span id="more-714"></span></p>
<p>Обиженных пациентов на семинаре не было, вопреки моим ожиданиям, если не брать в расчет гипотетический шанс каждого из нас ими стать. Всем присутствующим (около 15-ти человек), разместившимся в уютной зеленой комнате за длинным столом и решительно обозначившим свой участок этого стола толстыми записными книгами в кожаных переплетах и ручками, были розданы распечатки Программы семинара. Делать было нечего, я положила перед собой «Винни-Пуха» и карандаш и изобразила самый уверенный вид.</p>
<p>Все представились. Врачи, преподаватели всяческих кафедр, корреспонденты, одна библиотекарша — помимо меня — но с тематическим уклоном — зав. какого-то отдела библиотеки медицинского университета в Минске — и сами выступающие организаторы семинара. Приветственное слово было предоставлено Андрею Егорову, аналитику АГТ-ЦСИ (Агентство гуманитарных технологий и Центр социальных инноваций). Коротко он объяснил, что актуальную проблему соблюдения прав пациентов («ПП» — обозначила я себе в «Винни-Пухе») взялся на себя решать Центр социальных инноваций-то есть, учреждение, не занимающие конкретной стороны — ни стороны медиков, ни стороны пациентов. Это явилось главной особенностью проекта, подчеркнул докладчик. В процессе работы были проведены необходимые исследования и собрана команда экспертов-специалистов извне (например, сотрудников сферы образования и здравоохранения). Первым их шагом стал проект по созданию учебно-методического комплекса «Защита и гарантии прав пациентов в Беларуси». Проще говоря, речь шла о создании и введении в учебные планы учреждений медобразования нового курса с таким названием, учебника и методической базы для специалистов, которые будут вести данный курс у будущих врачей.</p>
<p>Следующим выступил врач-эксперт Андрей Фоменко. По его словам, сам проект явился для Беларуси в корне инновационным (чем, собственно, и занимается ЦСИ). При сборе и анализе мнений медиков и пациентов и проч. выяснилось, что уровень понимания ПП, их глубины и границ «ужасающе низкий» © даже у людей, мнящих себя доками в этом вопросе. Наблюдается подмена понятий, их неверная интерпретация в процессе, например, подготовки врачей, появление искаженных фактов в СМИ. Ученые и эксперты пришли к выводу, что перемены в существующем плачевном положении вещей следует начать на этапе образования студентов. Выступление эксперта было обозначено в программе семинара как «Краткий анализ ситуации в области образования медицинских работников по вопросам прав пациентов». Из доклада я почерпнула некоторые примеры бытующих на сегодняшний день форм преподавания и образования по ПП среди медиков, которыми и поделюсь. Вышеозначенные знания студентам даются хаотично, фрагментарно и в локальной интерпретации каждого медицинского ВУЗа страны. Например, в БГМУ это происходит в рамках предмета «Медицинская этика» на кафедре философии, социологии и политологии, в Гомельском медунивере — на кафедре общественных и гуманитарных наук, в Витебском — на кафедре философии и педагогики… Некоторое внимание теме ПП (2–4 часа) уделяет дисциплина «Биомедицинская этика». Предмет ведут самые разные специалисты по принципу «на кого бог пошлет», что, увы, не прибавляет единообразия в изображении вопроса и в выборе профиля преподавателя… Кроме этого, рассказывая о ПП в рамках всяческих этик, акценты расставляются, сами понимаете, на чем. Клятва Гиппократа, и все дела. А между тем, в современном обществе, закончил свою речь врач-эксперт, морально-этический подход к вопросу гарантии прав пациента — не самый лучший, поскольку собственно правовые взаимоотношения остаются не освещенными. Разработанный в результате проекта учебно-методический комплекс — беспрецедентное доселе явление для Беларуси, своего рода разумная попытка обуздать хаос и создать единый подход к предмету.</p>
<p>Как и следовало ожидать, вовлечённым в проект был задан вопрос, почему именно врачи должны информировать пациентов об их правах (я сразу вспомнила киношных полицейских, поднимающих жетон и говорящих сакраментальную фразу: «Вы имеете право…»)? За всех ответил Владимир Мацкевич — учёный-методолог. Говорил долго, сочно, страстно, живо и образно, слушали его с удовольствием. Насколько я смогла подытожить его речь — создатели курса прекрасно осведомлены о «внутреннем психологическом сопротивлении врачей этому виду деятельности» ©. На данный момент в республике не существует общественной организации по защите прав пациентов, но несомненно ситуация изменится, и, возможно, не в пользу врачей. По словам Мацкевича, реальный вариант развития событий (с белорусским колоритом) выглядит так: появляется такая организация, она выходит на нужный уровень, связывается с законодательными и исполнительными органами РБ. В результате «сверху» издается указ о введении подобного предмета, предмет форсировано внедряется повсеместно, без должной подготовки к инновациям… Возможный результат докладчик пояснил, привёв аналогию с молниеносной безумной операцией по внедрению десятибалльной системы оценок в учебных заведениях, которая без подготовленной для этого почвы (методической базы),  привела к такой путанице в выставлении отметок, что, к примеру, в одной из столичных школ были вынуждены аннулировать все оценки за полгода.</p>
<p>В ситуации современных сложных взаимоотношений в системе «медработник-пациент» лучше заранее иметь наработанный опыт в этом направлении. Причем опыт и знания объективные, обобщенные группой ученых, не заинтересованных в приоритете прав какой-то стороны, а имеющих своей целью подготовить людей к инновации. В том числе подготовить специалистов к ведению такого курса и дать им качественный материал.</p>
<p>Мацкевич добавил, улыбаясь, что первый раздел («модуль» — такой термин употребил Владимир Владимирович), одноименного учебного пособия «Защита и гарантия прав пациентов Беларуси» и есть объяснение, ответ на вопрос о необходимости знания врачами ПП. Любопытно было бы почитать.</p>
<p>Не буду останавливаться на проблеме определения «врач — спаситель или врач — работник сферы услуг», которую затронул Мацкевич, говоря внедрении предмета по ПП. Именно она зачастую рождает конфликты между медиками и населением. В учебное пособие, подготовленное коллективом авторов, включены «модули», посвященные конституционному регулированию отношений врача и пациента, приведены нормативные акты РБ. Авторы книги имели целью обоснованно показать, что защита ПП не должна и не может ущемлять права медицинских работников.</p>
<p>Участникам семинара показали набор типа «тревожный чемоданчик», который получит специалист (например, валеолог, юрист, философ, психолог) для преподавания курса. Чемоданчик оказался на самом деле чемоданчиком, Мацкевич открыл его и нашим «восхищенным взорам» предстали муляжи предметов, которые впредь будут в нем находиться. А именно:<br />
1.	компакт-диск, дублирующий учебник,<br />
2.	сам учебник (учебное пособие), автором № 1 которого является Светлана Мацкевич, кандидат педагогических наук, доцент кафедры математических и естественнонаучных дисциплин РГСУ (филиал в г. Минске),<br />
3.	рабочая программа — для наставника, в основу которой легла программа БелМАПО, а также «методичка» и схемы курса,<br />
4.	рабочая тетрадь по курсу, в которой можно делать необходимые заметки. Она содержит основные положения в схемах и таблицах и может использоваться студентом или преподавателем в качестве конспекта лекций.</p>
<p>Учебник вмещает в себя курс лекций и состоит из шести «модулей». Каждая часть является самостоятельной темой и может читаться отдельно. Таким образом, курс можно моделировать по своему усмотрению, переставляя разделы — в зависимости от профиля аудитории. Весь курс рассчитан на 36 часов, включая лекции и практические занятия. Материал сопровождается примерами («кейсами») из зарубежного опыта и из отечественной практики.</p>
<p>Мы побеседовали, задали авторам проекта вопросы, которые возникли у присутствующих в ходе мероприятия, попили кофе-чай с печеньем и разошлись, не дождавшись заявленного в программе выступления рецензента учебника Алексея Кралько. Он не смог приехать. Вопросы в основном задавали врачи-преподаватели. Настороженность, часто сопротивление — нормальная реакция на все новое. Сложно предугадать, что принесет с собой ветер перемен. Задача ЦСИ — сделать порыв ветра максимально контролируемым и менее неприятным, вот и все. Предугадать, опередить, смягчить и помочь — с этой целью, насколько я понимаю, создавался УМК.</p>
<p>Варта толькі дадаць, што ўсе зацікаўленыя магчыма могуць звярнуцца да распрацоўшчыкаў дапаможніка праз наступны <a href="http://www.ngo.by/news/461147c7e48c.html" target="_blank">кантакт</a>.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2010/02/01/714.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Вясёлых Калядаў і шчаслівага Новага Году!</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/25/697.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/25/697.html#comments</comments>
		<pubDate>Fri, 25 Dec 2009 19:02:21 +0000</pubDate>
		<dc:creator>admin</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=697</guid>
		<description><![CDATA[Шаноўныя калегі! З Калядамі вас і Новым Годам!
Здароўя, моцы і трываласці! Чулых калег і ўдзячных пацыентаў!
Бязмежнай самарэалізацыі і радасці ў жыцці!
Ваш Doktar.by 
]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><a href="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/super.jpg"><img class="alignleft size-thumbnail wp-image-698" title="super" src="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/super-150x150.jpg" alt="super" width="172" height="172" /></a><strong>Шаноўныя калегі! З Калядамі вас і Новым Годам!</strong></p>
<p>Здароўя, моцы і трываласці! Чулых калег і ўдзячных пацыентаў!</p>
<p>Бязмежнай самарэалізацыі і радасці ў жыцці!</p>
<p>Ваш <strong>Doktar.by </strong></p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/25/697.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Эпидемия закончилась? Вопросы остаются.</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/22/691.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/22/691.html#comments</comments>
		<pubDate>Tue, 22 Dec 2009 20:27:19 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Sceptical MD</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[A(H1N1)]]></category>

		<category><![CDATA[грамадскае здароўе]]></category>

		<category><![CDATA[Мікалай Шаўлоў]]></category>

		<category><![CDATA[міністэрства аховы здароў'я]]></category>

		<category><![CDATA[меркаванні]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=691</guid>
		<description><![CDATA[На прошлой неделе в БелМАПО состоялось совещание Минздрава по результатам эпидемической ситуации, связанной с повышенной заболеваемостью населения республики ОРВИ и гриппом, осложнившемся пневмонией и мониторинга пневмоний. Перед аудиторией в несколько сотен врачей выступили ответственные лица (первый замминистра, главный эпидемиолог), а также ряд главных внештатных специалистов (инфекционист, пульмонолог, анестезиолог-реаниматолог). О тематике выступлений и о том, удалось [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>На прошлой неделе в БелМАПО состоялось совещание Минздрава по результатам эпидемической ситуации, связанной с повышенной заболеваемостью населения республики ОРВИ и гриппом, осложнившемся пневмонией и мониторинга пневмоний. Перед аудиторией в несколько сотен врачей выступили ответственные лица (первый замминистра, главный эпидемиолог), а также ряд главных внештатных специалистов (инфекционист, пульмонолог, анестезиолог-реаниматолог). О тематике выступлений и о том, удалось ли посовещаться, пишет участник мероприятия -- ассистент кафедры инфекционных заболеваний БелМАПО <strong>Николай Шавлов</strong>. <span id="more-691"></span></p>
<p>18 декабря состоялось совещание в Бел МАПО, которого медицинская общественность ждала с нетерпением как минимум больше месяца. Эпидемия высокопатогенного гриппа прокатилась по республике, унеся с собой многочисленные жертвы. Сколько человек погибло — этого мы не узнаем никогда, потому что по распоряжению минздрава не ставились диагнозы, которые бы соответствовали истине. Врачей в очередной раз подставили и приказали молчать, дабы не сеять панику. А что посеял минздрав, и что из этих семян вырастет? Но обо всём по порядку.</p>
<p>У врачей за время эпидемии накопилось много вопросов, на которые они надеялись получить чёткие ответы, для чего и приехали на совещание. И что же они услышали и что получили?</p>
<p>Во вступительном слове заместитель министра здравоохранения Часнойть Р.А. сказал, что неправильное толкование ситуации вызвало панику у населения и повышенный спрос на медикаменты. Вопрос: на какие медикаменты? На те, которые доктор Комаровский назвал фуфломицином (см. <a href="http://sb.by" target="_blank">СБ</a> от 12 декабря). А других просто не было по причине, что готовясь к войне с высокопатогенным гриппом снаряды (Тамифлю) не подвезли вовремя. А когда подвезли, последовал приказ минздрава выдавать их только за гербовой печатью. Второй эффективный противовирусный препарат — Реленза, в республику вообще не поступал. И как спасаться от этого высокопатогенного гриппа, если Тамифлю максимально эффективен в первые 2 суток от начала заболевания (см. методическое письмо МЗ), но как успеть поставить диагноз и получить препарат за 2 суток, минздрав не разъяснил ни врачам, ни народу. В выступлении заместителя министра прозвучала фраза, что всем надо хорошо подумать, какую информацию выдавать и как управлять толпой. И как после этого можно оценить работу президиума, который выбирал, на какие вопросы отвечать, а на какие не отвечать, регламент не соблюдался, а для дискуссии, к которой призывали организаторы в начале совещания, не осталось ни времени, ни места. Это методы управления минздрава толпой врачей?</p>
<p>В докладе главного эпидемиолога министерства здравоохранения Карабан И.А. мы увидели <a href="http://naviny.by/rubrics/zdorovie/2009/12/21/ic_articles_292_165952/" target="_blank">цифры заболеваемости</a>, которые чётко показали, что ситуация была неординарной, таких ещё не было в РБ. Показатели заболеваемости острыми респираторными инфекциями за 11 месяцев текущего года были максимальными, по сравнению с уровнем заболеваемости ОРИ в предыдущие годы. Пик заболеваемости пришёлся на ноябрь месяц, чего раньше тоже никогда не было. Но на вопрос, почему не была объявлена эпидемия, вразумительного ответа не последовало. Так кто же должен отвечать на эти вопросы, если не главный эпидемиолог минздрава? Декларативные заявления о том, что минздрав проделал огромную работу и контролировал ситуацию, не находили подтверждения даже в тех выступлениях, которые были представлены.</p>
<p>Аудитория ждала выступления клиницистов, в которых надеялась получить чёткие рекомендации специалистов о том как заподозрить высокопатогенный грипп, что делать, как формулировать диагноз при первичном обращении, как правильно и на основании чего выставлять клинический диагноз и, к сожалению, патологоанатомический. Вместо этого мы услышали рассуждения на тему, какие бывают пневмонии вообще и чем они лечатся вообще. А где анализ ситуации, анализ, который бы дал в руки врачей чёткие рекомендации: как заподозрить грипп, кому сразу выдавать тамифлю и как выдавать, и в целом как поступать правильно? Ничего сказано не было. Из докладов мы узнали о ситуации в Калифорнии. Это было интересно, только остаётся вопрос: как сравнивать эти данные? Кто анализирует ситуацию у нас и где результаты этого анализа, которые помогут встретить следующую волну эпидемии во всеоружии? По прогнозам минздрава, нас ждёт вторая волна эпидемии. И чем мы будем защищаться от неё? Фуфломицином или новыми инструкциями минздрава? Или новым приказом молчать и не сеять панику?</p>
<p>Актуальность проблемы, тяжесть заболевания оценивается стандартными критериями: заболеваемость, летальность (учитывается возрастная структура), осложнения, экономические и социальные последствия. Для ответа на эти вопросы существует медицинская статистка. Существует ли она в РБ — неясно, так как на республиканском совещании врачей, за исключением цифр заболеваемости, не прозвучало ни одной цифры. Где они? Или нам можно знакомиться только с калифорнийскими данными?</p>
<p>Единственное выступление, которое пролило свет истины в сложившейся ситуации — это доклад начальника городского патологоанатомического бюро Минска Пучкова А. Ф. Он профессионально честно показал и доказал, что с такими заболеваниями мы ещё не встречались. В моей практике это первый случай, когда врачебная аудитория аплодирует врачу-патологоанатому. Аплодисменты были заслуженными. Так что, нам всем обращаться к патологоанатому за помощью? Но если диагноз ставит патологоанатом, это означает только одно - мы уже умерли.</p>
<p>Покидая аудиторию, остался горький осадок. Моё впечатление, что минздрав остался на своих позициях правильности и непогрешимости своих действий, а врачи разъехались по домам, так и не получив ответ на вопросы, с которыми они приехали на совещание (?).</p>
<p>Сколько эпидемий понадобится ещё, чтобы мы наконец перестали наступать на одни и те же грабли?</p>
<p>PS. Самая большая ложь — ложь самому себе, это наглядно продемонстрировало совещание. Когда одни врачи врут другим врачам, победить эпидемии невозможно. Во время эпидемии лжи нас накроет любая другая эпидемия, но только кто после неё выживет?</p>
<p>И останутся ли патологоанатомы, которые поставят диагноз?</p>
<p>По мнению минздрава, надо управлять толпой врачей. Но как после этого врачам смотреть в глаза пациентов, продолжая им лгать по приказу минздрава?</p>
<p>Толпа она и есть толпа, и уважения и взаимопонимания в толпе быть не может по природе своей. От хронического вранья здоровее не станет никто. Обращаюсь к врачам. Уважаемые коллеги! Кто и за что будет уважать нас, если мы сами себя не уважаем. Во все времена профессия врача была одной из самых уважаемых в обществе. А почему мы должны ждать уважения от других, если не уважаем самих себя. Перефразируя библейское выражение, можно сказать: Уважай ближнего, как самого себя. И если мы утратили самоуважение, кто же виноват в этом? Требовать уважения к себе невозможно. Его можно только заслужить… или не заслужить. Третьего не дано.</p>
<p>Шавлов Николай Михайлович, ассистент кафедры инфекционных болезней БелМАПО Тел. (029) 6356682</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/22/691.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Круглы стол «Эпідэміі і СМІ — погляд з абодвух бакоў барыкад. Пасляслоўе.</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/21/686.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/21/686.html#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 21 Dec 2009 21:43:11 +0000</pubDate>
		<dc:creator>andrej</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[A(H1N1)]]></category>

		<category><![CDATA[грамадскае здароўе]]></category>

		<category><![CDATA[людзі]]></category>

		<category><![CDATA[Мікалай Шаўлоў]]></category>

		<category><![CDATA[меркаванні]]></category>

		<category><![CDATA[сяброўскія блогі]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=686</guid>
		<description><![CDATA[16 снежня ў менскай галерэі «Ў» адбыўся круглы стол, прысвечаны пытанням асвятлення эпідэміі рэспіраторных інфекцый, першая хваля якой адступіла з Беларусі. Ідэя правядзення сустрэчы была інспіравана ўнікальнай для нашай краіны сітуацыяй, калі падрабязнасці эпідэміі насельніцтва даведвалася не ад МЗРБ, а непасрэдна ад лекараў, якія пісалі лісты ў СМІ, ці змяшчалі пасты ў сваіх блогах, вытрымкі з якіх перадрукоўвалі газеты і перазмяшчалі [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>16 снежня ў менскай галерэі «Ў» адбыўся круглы стол, прысвечаны пытанням асвятлення эпідэміі рэспіраторных інфекцый, першая хваля якой адступіла з Беларусі. Ідэя правядзення сустрэчы была інспіравана ўнікальнай для нашай краіны сітуацыяй, калі падрабязнасці эпідэміі насельніцтва даведвалася не ад МЗРБ, а непасрэдна ад лекараў, якія пісалі лісты ў СМІ, ці змяшчалі пасты ў сваіх блогах, вытрымкі з якіх перадрукоўвалі газеты і перазмяшчалі сайты. Супрацоўніцтва задаволіла не цалкам — шмат хто з калег прад’яўляў прэтэнзіі да мас-медыя ў неакуратнасці падачы матэрыялу, адсутнасці спасылак на крыніцы інфармацыі, ды інш. Каб прадухіліць магчымыя далейшыя памылкі і недакладнасці, і ўзнікла ідэя правядзення гэтай сустрэчы.<span id="more-686"></span></p>
<p>Адразу адзначу, што імпрэза была калі не ўдалай, то прынамсі карыснай для абодвух бакоў. З боку медработнікаў у ёй удзельнічалі Мікалай Шаўлоў — асістэнт кафедры інфекцыйных хваробаў, аўтар вядомага <a href="http://www.nv-online.info/by/25/10/3939/" target="_blank">ліста</a> ў газету «Народная Воля», Андрэй В. — рэаніматолаг аднаго з менскіх шпіталёў, адміністратар <strong>Doktar.by</strong>, а таксама Вольга (aka <strong>bibola</strong>), якая прадстаўляла <a href="http://tolstonogov.blog.tut.by/" target="_blank">сайт</a> Канстаніца Талстаногава. Журналісты былі больш масавымі — усяго 8 прадстаўнікоў розных СМІ ад інфармацыйных агенцтваў ад радыё і TV. Безумоўна, лекараў было запрошана болей, але па розных прычынах (у тым ліку і самых аб’ектыўных) калегі быць не здолелі. Не буду хаваць, што многія мінскія таварышы, якія яшчэ нядаўна былі гатовыя браць штурмам Мінздраў, адмовіліся ад удзелу, патлумачыўшы нежаданнем «свяціцца». Крый Божа каму падумаць пра тое, што хачу кагосьці ў чымсьці абвінаваціць — зусім не. Проста такія зараз жыццёвыя рэаліі, якія можна не прымаць, але трэба мець на ўвазе.</p>
<p>Што ж хацелі данесці лекары да журналістаў? Вельмі простую думку, пра тое, што апошнім трэба быць акуратней у асвятленні медычных пытанняў, таму што спецыфіка работы таго ж рэаніматолага такая, што з простай інтубацыі трахеі можна зрабіць сапраўдны трылер. Удзельнікі адзначалі, што па прачытанні публікацыяў у прэсе складалася ўражанне, што на двары эпідэмія чумы ў сярэднявечны час, ад якой няма паратунку, пра што сведчылі загалоўкі кшталту <a href="http://www.belgazeta.by/20091116.45/010046281/" target="_blank">«Таких пневмоний ещё не было»</a> альбо <a href="http://www.nv-online.info/by/24/40/3608/" target="_blank">«Шансов выжить от свиного гриппа у пациентов немного»</a>. Безумоўна, казалася пра факты журналісцкай некарэктнасці, калі не падаваліся спасылкі на крыніцы інфармацыі ці факты вымаліся з кантэксту і дапускаліся іх вольныя інтэрпрэтацыі, замест таго каб звярнуцца па каментар да спецыялістаў. Той жа Мікалай Шаўлоў падцвердзіў, што пасля абнародавання ягонага ліста ў «Народнай Волі» ніхто з прадстаўнікоў мас-медыя да яго не звяртаўся, хаця ягоныя кантакты і проста было знайсці ў інфармацыйнай прасторы. Зрэшты, як і да Канстанціна Талстаногава (вось ужо хто не хаваецца ад Свету). І гэта пры тым, што з ягонага блогу перадрукоўвалі знакаміты <a href="http://tolstonogov.blog.tut.by/category/novosti/iz-pisem-chitatelej/evtanazer/" target="_blank">пост</a> <strong>evtanazer’a</strong> — значыцца ведаюць і чытаюць. Меркаванне Канстанціна па тэме круглага стала можна пачытаць на нашым сайце.</p>
<p>Канцэнтравана і як заўжды чытабельна выразіў сваё думкі на тэму калега, вядомы ў Сеціве, як <a href="http://tolstonogov.blog.tut.by/category/novosti/iz-pisem-chitatelej/drkrizis/" target="_blank"><strong>Dr. Krizis</strong></a>. Дазволім сабе прывесці на мове арыгіналу:</p>
<p><em>… «СБ» пишет правду, в той позиции, что у нас «ХОРОШО», а оппозиционная пресса тоже пишет правду, в той позиции, что у нас «ПЛОХО». Они смотрят на Беларусь под разными углами.</em></p>
<p><em>Каждое печатное издание имеет хозяина. И кто заказывает музыку, тот и платит. Тут все понятно. Поэтому журналисты, люди подневольные, выражают мнение редакции. И думаю — верх профессионализма писать заказные статьи, не считая, так как пишешь. Но в основном, думаю, профессиональный отбор проходит по такому принципу. Те, кто думают как «СБ», там и работают, а кто думает не так как «СБ», оттуда уходят (их уходят) и они попадают в «НВ». Так происходит естественный отбор.</em></p>
<p><em>Но ВСЕ они получают гонорары, зарплаты, бонусы. Одни за СВОИ МЫСЛИ, другие за СВОЮ ПИСАНИНУ.</em></p>
<p>Склалася ўражанне, што журналісты былі не зусім гатовыя да гэтых пытанняў, таму пачатак сустрэчы быў прасякнуты атмасферай лёгкага негатывізму. Але паступова пачалі выказвацца і сітуацыя паправілася. Прадказальна аказалася, што працаваць было нялёгка ўсім — і лекарам і журналістам. Па словах апошніх, афіцыйнай інфармацыі практычна не было і нават тыя кроплі даводзілася «выціскаць» з боем. Многа гаварылася пра чыноўнікаў МЗРБ — пра тое як яны былі вечна недаступныя па тэлефонах, не адказвалі на наўпроставыя пытанні на нешматлікіх прэс-канферэнцыях, і «блыталіся» у паказаннях, распавядаючы пра ўзровень захворваемасці. Дасталася таксама і іхнім злосным сакратаркам, а таксама «некурабельнай» прэс-службе міністэрства, на якую ўсіх скіроўвалі і якая адпаведна ўсіх пасылала, а таксама простым лекарам з якіх немагчыма было выцягнуць ні слова ні перад дыктафонам, ні тым больш перад камерай. Пагаварылі пра тое, што такое «інфармацыйная нагода», пра важнасць спасылак на рэальных асобаў (так больш даверу да напісанага) і пра права журналіста ўражвацца і эмацыйна распавядаць пра тое, чым уразіўся. Як сродак ад магчымых неадкладнасцяў падачы матэрыялу прадстаўнікі друкаваных СМІ прапанавалі патрабаваць прачытання інфармацыі перад друкам. Усе прызналі, што вельмі бракавала інфармацыі пра сітуацыю ва ўсёй краіне, што спараджала атмасферу стрэсу, якая паспрыяла такой форме падачы матэрыялу.</p>
<p>Вельмі цікава і канструктыўна выступіў госць імпрэзы — вядомы грамадскі дзеяч <a href="http://be-x-old.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%BA_%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BA%D0%B0" target="_blank">Вінцук Вячорка</a>. У якасці добрага прыклада супрацоўніцтва паміж лекарамі і СМІ ён прывёў Мазыр, дзе служыць ў войску ягоны сын, які разам з многімі саслужыўцамі нядаўна ляжаў мясцовым шпіталі з клінікай рэспіраторнай інфекцыі. Сп. Вінцук распавёў пра тое, што мясцовая раёнка апублікавала вельмі ўзважаны матэрыял пра эпідсітуацыю ў горадзе, з лічбамі, фактамі і падрабязным апісаннем таго, якія меры прымаюцца лекарамі і што трэба рабіць насельніцтву каб не заразіцца і хутчэй акрыяць. Антыпрыкладам выступіў адзін з нацыянальных тэлеканалаў, які ў той жа самы час, замест нармальнага асвятлення сітуацыі «разразіўся» сюжэтам пра несумленных блогераў, якія нагнятаюць паніку фантастычнымі расповедамі пра тое што Мазыр спаралізаваны эпідэміяй лёгачнай чумы.</p>
<p>Пасля таго як выказаліся — стала лягчэй і прыемней. Спадзяюся пачулі адзін аднога. Напрыканцы абмяняліся кантактамі і дамовіліся пра магчымасць быць на сувязі. Жыццё пакажа, ці будзе так.</p>
<p>Пачытаць пра круглы стол можна таксама <a href="http://tolstonogov.blog.tut.by/2009/12/18/epidemii-i-smi-poglyad-z-abodvux-bako%D1%9E-barykad/" target="_blank">тут</a> (найбольш поўная версія аб падзеі -- нататкі Вольгі (aka <strong>bibola</strong>)) ці <a href="http://www.svaboda.org/content/article/1906058.html" target="_blank">тут</a> (Радыё Свабода плюс фота), а таксама<a href="http://baj.by/m-p-viewpub-tid-1-pid-7800.html" target="_blank"> тут</a> (сайт Беларускай Асацыяцыі Журналістаў плюс фота і відэа).</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/21/686.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Эпідэміі і СМІ &#8212; погляд з абодвух бакоў барыкад</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/17/684.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/17/684.html#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 17 Dec 2009 21:18:42 +0000</pubDate>
		<dc:creator>andrej</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[A(H1N1)]]></category>

		<category><![CDATA[грамадскае здароўе]]></category>

		<category><![CDATA[міністэрства аховы здароў'я]]></category>

		<category><![CDATA[меркаванні]]></category>

		<category><![CDATA[сяброўскія блогі]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=684</guid>
		<description><![CDATA[Круглы стол пад такой назвай адбыўся ўчора ў мінскай галерэі "Ў". Арганізатарам імпрэзы выступіў Doktar.by. Падрабзяны  аповяд пра падзею будзе змешчаны крыху пазней, а пакуль прапануем вам пазнаёміцца з меркаваннем на азначаную тэму Канстанціна Талстаногава -- аўтара вядомага блога "Из жизни доктора".
Мысли в тему
В освещении событий, происходящих в нашей стране, связанных с эпидемией, ошибок и глупостей наделали все, кто имеет [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Круглы стол пад такой назвай адбыўся ўчора ў мінскай <a href="http://ygallery.by">галерэі "Ў". </a>Арганізатарам імпрэзы выступіў <strong>Doktar.by. </strong>Падрабзяны  аповяд пра падзею будзе змешчаны крыху пазней, а пакуль прапануем вам пазнаёміцца з меркаваннем на азначаную тэму Канстанціна Талстаногава -- аўтара вядомага блога <a href="http://tolstonogov.blog.tut.by/" target="_blank">"Из жизни доктора".</a><span id="more-684"></span></p>
<p><strong>Мысли в тему</strong></p>
<p>В освещении событий, происходящих в нашей стране, связанных с эпидемией, ошибок и глупостей наделали все, кто имеет отношение к распространению информации. Это следует признать сразу.</p>
<p><strong>1. Минздрав и медицинские чиновники.</strong></p>
<p>По большому счету, эпидемия в очередной раз доказала преимущество государственной «бесплатной» модели медицины. Со скрипом поначалу, но Система cработала. Конфликтные ситуации возникли на нескольких направлениях:</p>
<p>А. Финансово-зависимых</p>
<p>1) Вакцина — это деньги</p>
<p>2) Противовирусные препараты — большие деньги</p>
<p>3) Cовременная дыхательная аппаратура — ну очень большие деньги</p>
<p>Б. Связанных с негибкостью системы управления здравоохранением.</p>
<p>Необходимые организационные мероприятия проводились с опозданием. Приказы и инструкции, необходимые для работы, либо терялись на этапах, либо приходили с опозданием. Экземпляров было мало, ознакомиться с ними исполнителям было сложно. Возникало впечатление, что выделить чиновникам приоритеты среди кипы документации очень сложно. Основным «средством доставки» документов остается факс. Об электронных средствах доставки информации или хранении необходимой документации в электронном виде говорить не приходится.</p>
<p>В. Связанных с излишней политизированностью задач нашего здравоохранения.</p>
<p>Выполнение прогнозных показателей воспринималось как поддержание национального престижа. Каким образом этого добивались — тема для отдельного разговора.</p>
<p>Эпидемия, как форс-мажорное событие, это благолепие ломало. В итоге попытались сделать самое глупое — отменить на официальном уровне эпидемию, сделать вид, что ничего не происходит. Хотя работали же все, вся Система. Но эту работу попытались скрыть. Мол, обычный сезонный рост.</p>
<p>В итоге Минздрав, а вместе с ним и весь официоз, проиграли информационную войну, потому, что разрыв между декларируемым властями и наблюдаемыми обывателями событиями был слишком велик. Максимум, на что оказались способны чиновники, это опровергать слухи. Они всегда опаздывали и оказались совсем не готовыми к прямым разговорам и ответам на неудобные вопросы. В итоге им перестали верить даже тогда, когда они говорили чистейшей воды правду.</p>
<p>Еще одной глупостью оказалось продолжающееся требование добиваться прогнозируемых показателей. По летальности от пневмонии, к примеру. Любой ценой.</p>
<p>И вот это и особенно «зацепило» врачебную общественность.</p>
<p>И пошли письма в газеты и разоблачающиеся деятельность Минздрава интервью.</p>
<p>Лично я убежден, что авторы писем и интервью цели «донести правду народу» перед собой не ставили. Нужна ли народу правда и какая, и готово ли вообще большинство населения эту правду адекватно воспринять — вопрос сам по себе нерешенный. «Писатели» в первую очередь возмутились фактом, что из них пытаются в очередной раз «сделать идиотов». И целью написания писем было спасение своей личной и профессиональной чести. Для того и писано было, чтобы прочитало именно руководство и не думало, что врачи это такая безмолвная «серая скотинка», которую можно употреблять как угодно. Но это мое мнение. Вполне возможно, что авторы писем руководствовались другими мотивами.</p>
<p>Чиновники могли оседлать информационный обмен врачи-народ. Медики работают, чиновники оповещают. Могли бы провести блестящую пиар-компанию героического здравоохранения, которым они руководят. С социальными роликами в рекламной паузе, выступлениями ведущих специалистов, правилами пошива и использования лицевых масок, о поведении в местах скопления людей и пр. Государственная медицина предназначена для борьбы с эпидемиями и другими угрозами, вот мы и боремся, защищаем вас. Внимательно смотрите на лица тех, кто спасает в эти минуты ваши жизни. Уверен — рядовые врачи поддержали бы такое начинание. Но — увы.</p>
<p>Что касается того, что чиновники промолчали по поводу массовых мероприятий в разгар эпидемии, так было бы странно в конце 2009 года ждать от них гражданской сознательности. Я бы сильно удивился, если бы было по другому.</p>
<p>Складывается впечатление, что на мнение населения чиновникам вообще начхать, у них другая жизнь, другие цели и другая планета.</p>
<p><strong>2. Блоггеры и участники форумов</strong></p>
<p><strong></strong>Блоггеры как раз не смолчали, когда начали происходить необычные события. И первые описания особенностей клинического течения нового вируса пришли именно с полу-профессиональных форумов. По крайней мере, разговоры «а вас еще не накрыло? А у нас началось, слушайте, как это происходит» начались в блогах. И морально подготовитья врачи-участники успели до того, как накрыло их самих. Опять же, никто не ставил себе целью просвещать население. Скорее, хотелось обсудить события с коллегами, предупредить их и оставить себе «на память» какие-то впечатления в виде дневниковых записей. Уже тогда, в самом начале было ясно, что «файлы сотрут» и сведения об эпидемии закроют. Вторым мотивом описаний было попытка дистанцироваться от молчащих чиновников. «Мы работаем», «Мы работаем, как можем». Объяснить для себя, почему что-то идет не так, как надо.</p>
<p>И вот тут блоггеры, и я в том числе, допустили ряд серьезных промахов. Изначально блог предназначается для самого автора, ну или для того узкого круга лиц, которые его читают и комментируют. И мы упустили одну деталь. С ростом обеспокоенности населения на фоне дефицита информации многие полезут в Сеть. И для простого обывателя бытовые описания быта реаниматологов окажутся страшилками, убеждающими, что «все плохо и мы все умрем». Я уж историю саратовского (или самарского?) блоггера с его легочной чумой упоминать не хочу. Впрочем, медики вовремя опомнились, поняли, что продолжать свое бытоописание означает нагонять страх на население и усиливать панику и включили быстренько «самоцензуру», иначе говоря, заткнулись. А жаль, если честно. Такой художественный материал пропал.</p>
<p>Следовало бы, конечно, заняться просветительской деятельностью, раз уж немедики так его читают. Но в этом и есть отличие блога от СМИ. Через силу блог вести невозможно. Все усилия были брошены на то, чтобы успокоить посетителей, дать нужные ссылки для просвещения и отогнать требующих немедленной консультации по поводу своего здоровья. Максимум, что удалось-это пропиарить малоизвестную профессию анестезиолога-реаниматолога и убедить читателей, что медики, не смотря ни на что, работают.</p>
<p>В общем, блог в плане распространения информации или проведения пропаганды любого содержания, это серьезная сила. И авторам читаемых блогов следует быть очень ответственными за содержание своих текстов и преследуемые цели хотя бы для себя четко сформулировать.</p>
<p>Хотя с другой стороны, Интернет большой, и если кому-то не нравится содержание определенного ресурса, ему совершенно необязательно туда заходить. Автор волен иметь и излагать свое мнение в той форме, в какой ему удобнее. Реакция читателей, в конце концов, это проблема читателей. Разумеется, речь не идет о пропаганде насилия, межнациональной розни и прочем.</p>
<p><strong>3. Независимые СМИ</strong></p>
<p><strong></strong>Полагаю, им было труднее всего. С одной стороны, надо проблему эпидемии как-то освещать, с другой — от официальных источников информации их обрезали. Убежден, что и рядовые медики, и чиновники общаться с ними тоже не очень рвались. В общем, пользовались эти СМИ тем, что под руки попадало. В отличие от блогеров, что-то писать они были обязаны, зарплату приходилось отрабатывать.</p>
<p>На мой взгляд, были допущены серьезные ошибки:</p>
<p>1.	Излишняя политизация сюжетов, связанных с эпидемией. Любая добытая и зачастую вырванная из контекста информация подавалась под соусом «до чего режим страну довел» и «шансов выжить заболевшему в нашей стране немного».</p>
<p>Лично у меня возникало впечатление, что журналисты порой радуются такому информационному поводу, чтобы в очередной раз поглумиться над беспомощностью властей. Впрочем, мнение мое не на что не претендует, так как сложилось оно от крайне нерегулярного и выборочного чтения.</p>
<p>Ну, а как трактовать откровенные ляпы, наподобие «чумы в Мозыре» я даже не знаю. Надеюсь, что написано это было не со зла, а в силу некомпетентности.</p>
<p>2.	Независимым СМИ так же, как и официальным Властям не удалось заполнить пустую нишу просветительской деятельности. И если вторые не занимались поначалу этим потому, что «эпидемии у нас нет», то первые совершенно напрасно упустили завидную возможность продемонстрировать «заботу о народе». Пропаганда должна выстраиваться и на позитивной информации, а не только на сливе негатива и коллекционирования ошибок оппонентов.</p>
<p>А как это делать? Думаю, что давать советы профессиональным журналистам сложно, да и глупо.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/17/684.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Пра PR</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/09/664.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/09/664.html#comments</comments>
		<pubDate>Wed, 09 Dec 2009 19:00:20 +0000</pubDate>
		<dc:creator>andrej</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[людзі]]></category>

		<category><![CDATA[меркаванні]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=664</guid>
		<description><![CDATA[Некаторых з нас у школе вучылі, што "в жизни всегда есть место подвигу". Ну калі не подзвігу, то, прынамсі, смеламу ўчынку. Чарговае пацверджанне гэтаму прыйшло сёння. Партал nn.by паведаміў пра тое што кіраўніцтва Баранавіцкай міліцыі ўзнагародзіла Ганаровай граматай і грашовай прэміяй лекара мясцовага анкадыспансера Сяргея Малікава. Доктар вызначыўся тым, што затрымаў аднаго з двух злодзеяў, што імкнуліся пранікнуць да яго ў хату. Гэты [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_669" class="wp-caption alignleft" style="width: 160px"><a href="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/doc-malikaw.jpg"><img class="size-thumbnail wp-image-669" title="doc-malikaw" src="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/doc-malikaw-150x150.jpg" alt="doc-malikaw" width="150" height="187" /></a><p class="wp-caption-text">Cяргей Малікаў </p></div>
<div id="attachment_670" class="wp-caption alignleft" style="width: 153px"><a href="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/maxx1.jpg"><img class="size-thumbnail wp-image-670" title="maxx1" src="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/maxx1-150x150.jpg" alt="Максім Бойдак " width="143" height="187" /></a><p class="wp-caption-text">Максім Бойдак </p></div>
<p>Некаторых з нас у школе вучылі, што "в жизни всегда есть место подвигу". Ну калі не подзвігу, то, прынамсі, смеламу ўчынку. Чарговае пацверджанне гэтаму прыйшло сёння. Партал<a href="http://nn.by" target="_blank"> nn.by </a>паведаміў пра тое што кіраўніцтва Баранавіцкай міліцыі ўзнагародзіла Ганаровай граматай і грашовай прэміяй лекара мясцовага анкадыспансера Сяргея Малікава. Доктар вызначыўся тым, што затрымаў аднаго з двух злодзеяў, што імкнуліся пранікнуць да яго ў хату. Гэты выпадак стварыў нагоду ўзгадаць іншага калегу — рэаніматолага РНПЦ "Маці і дзіця»" Максіма Бойдака, які за падобны ўчынак граматы не здабыў.<span id="more-664"></span></p>
<p>Але спачатку пра Баранавічы. Як піша "Наша Ніва": "гераічны учынак 29-гадовы доктар анкалагічнага дыспансера з Баранавічаў здзейсніў 13 лістапада. "Калі я ўбачыў, што ў маю кватэру ўваходзяць двое незнаёмцаў, якія абудзілі мяне настойлівымі званкамі ў дзверы, я быў настолькі злы, што не задумваючыся пабег за імі, калі яны кінуліся на лесвічную пляцоўку. Як быў — у трусах і басанож — так і пабег", — распавёў лекар". У выніку адзін са злодзеяў быў затрыманы доктарам, а другі — трохі пазней міліцыяй. Высветлілася, што гэтыя двое — "гастралёры" з Ліды і за дзень да затрымання спрабавалі абрабаваць яшчэ адну кватэру, але былі кімсьці спалоханыя. У выніку смелы доктар атрымаў грамату і прэмію, а злодзеі атрымаюць нешта ад суда.</p>
<p>У мінскім выпадку сітуацыя выглядала яшчэ круцей, адно што адбылася 2 гады таму. Доктар Бойдак ішоў у кватэру сваіх знаёмых у Фрунзенскім раёне сталіцы. Падняўшыся на ліфце на паверх і ўвайшоўшы ў перадкватэрны тамбур, ён убачыў, што дзверы патрэбнай яму кватэры адчыненыя. Пачуўшы нейкае варушэнне на паверсе ніжэй, Максім рынуўся па лесвіцы ўніз. Урэшце яму ўдалося затрымаць аднаго з трох удзельнікаў злачынства. Астатніх двух у хуткім часе знайшла міліцыя. Апынулася, што гэтая група здзейсніла агулам каля 30 кватэрных крадзяжоў. У выніку доктар Бойдак атрымаў маральнае задавальненне, ягоныя знаёмыя — скрадзеныя рэчы, а следчыя, магчыма, прэміі. Паступіць як баранавіцкія калегі сталічныя праваахоўнікі не палічылі патрэбным. Ну і ладна — у сітуацыі калі праца ў беларускай медыцыне па ўзроўні аплаты хутчэй нагадвае дабрачыннасць і валанцёрства, беларускім лекарам не прывыкаць. Ды, зрэшты, і з маральнымі "узнагародамі" з кожным месяцам усё цяжэй. Складаецца ўражанне, што наша насельніцтва хутка ўшчэнт згубіць павагу да нашай прафесіі і канчаткова пяройдзе на язык скаргаў і "наездаў" у зносінах з дактарамі. Што і зразумела — у сістэме дзе міліцыянер непараўнальна вышэй за лекара па іншаму быць і не можа. У гэтым сэнсе цікавая навіна прыйшла з прастораў "дзікакапіталістычнай" Украіны. Днямі тамтэйшы аналітычна-палітычны глянцавы часопіс <strong>"Фокус"</strong> надрукаваў <a href="http://www.focus.ua/charts/84832" target="_blank">матэрыял</a> пад назвай<em> "50 выдающихся врачей Украины. Версия Фокуса". </em>Матэрыял пачынаецца словамі: "В Украине нет медицины, но есть врачи". У нас жа глыбока наадварот — медыцына быццам бы ёсць — пастаянна пішуць пра рамонт бальніц, новае абсталяванне і сучасныя аперацыі, а "врачей нет". Прынамсі ў тым сэнсе, што не гучаць яны прызнанымі зоркамі і аўтарытэтамі з тэлеэкранаў і газетных палос. І нават у прафесійнай супольнасці веды пра супер-спецыялістаў у сваёй справе часта не выходзяць за межы спецыяльнасці. Але што не перастае радаваць, дык гэта наяўнасць у нашых шэрагах людзей знаёмствам з якімі можна ганарыцца.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/09/664.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Два медычныя вершы і адно эсэ ад Майстра</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/08/647.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/08/647.html#comments</comments>
		<pubDate>Tue, 08 Dec 2009 13:24:01 +0000</pubDate>
		<dc:creator>admin</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[людзі]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=647</guid>
		<description><![CDATA[Днямі ў рукі патрапілася кніга вершаў Уладзімера Арлова (спраўдзіць дзе вы чулі гэтае імя можна ў Вікіпедыі) пад назвай "усё па-ранейшаму, толькі імёны зьмяніліся". Кніга сёлетняя і як для мяне, небагемнага рэаніматолага, зусім "свежая", хоць і была выпушчана ў жніўні. Неадрыўную ўвагу прыцягнулі вершы, звязаныя з нашай прафесіяй і, асабліва, "Між берагамі", створаны аўтарам у [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Днямі ў рукі патрапілася кніга вершаў Уладзімера Арлова (спраўдзіць дзе вы чулі гэтае імя можна ў <a href="http://be.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%80_%D0%90%D0%BB%D1%8F%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%87_%D0%90%D1%80%D0%BB%D0%BE%D1%9E" target="_blank">Вікіпедыі</a>) пад назвай <strong><em>"усё па-ранейшаму, толькі імёны зьмяніліся"</em></strong>. Кніга сёлетняя і як для мяне, небагемнага рэаніматолага, зусім "свежая", хоць і была выпушчана ў жніўні. Неадрыўную ўвагу прыцягнулі вершы, звязаныя з нашай прафесіяй і, асабліва, <strong>"Між берагамі"</strong>, створаны аўтарам у аддзяленні рэанімацыі. Усім калегам варта прачытаць, асабліва рэаніматолагам, каб хоць на хвіліну адчуць сябе не толькі "дзяжурнымі ля Пераходу", і <a href="http://tolstonogov.blog.tut.by/category/orden-voinov-sumerek/" target="_blank">"Воинами Сумерек"</a>, а і проста шчырымі людзьмі,  здольнымі да слёз перажываць разам з бліжнім адчуванне набліжэння Бездані. Вядома, штодня так жыць нельга -- ніякага сэрца з мозгам не хопіць, але зрэдчасу можна. І тут менавіта такі выпадак, бо напісана аж да разрыву свядомасці і трымцення вантробаў.<span id="more-647"></span></p>
<p>Другі верш называецца <strong>"Я марыў стаць патолагаантамам"</strong> і з'яўляецца яскравым прыкладам Арлоўскай жыццялюбнасці і дасціпнасці. Вершы прыводзяцца паводле часопіса "Дзеяслоў", а кнігу <strong><em>"усё па-ранейшаму, толькі імёны змяніліся" </em></strong>можна набыць <a href="http://prastora.by" target="_blank">тут</a>. Вершы прыводзяцца з ласкавага дазволу аўтара.</p>
<p>Таксама аўтар рэкамендуе медработнікам свой твор <strong>"Мёртвыя не пацеюць"</strong>, які ён акрэсліў як "Эсэ пра жыццё, смерць і спецыфічны медычны гумар". У Сеціве твор можна знайці <a href="http://www.arlou.org/tvory/miortvyja-nie-paciejuc.htm" target="_blank">тут</a>. У папяровым выглядзе -- напрыклад у зборніку "Паветраны шар", які можна набыць <a href="http://prastora.by/knihi/pavietrany-sar" target="_blank">тут</a>.</p>
<p>А зараз, безумоўна, безумоўныя вершы...</p>
<p><strong>Між берагамі</strong></p>
<p><em>Ірыне</em></p>
<p><em>На дадзены час абанент не даступны.</em></p>
<p><em>Жыцьцё — наогул працэс падступны:</em></p>
<p><em>так, нібы тонеш ля самых буйкоў.</em></p>
<p><em>Сьмерць твая — невялікая страта,</em></p>
<p><em>проста мяняецца аператар —</em></p>
<p><em>і ўсё менш уваходных званкоў*.</em></p>
<p><em>Сяргій Жадан</em></p>
<p>кропельніца —</p>
<p>вясёлая клепсідра</p>
<p>са срэбнымі бурбалкамі</p>
<p>ня факт</p>
<p>што іх пускаеш ня ты</p>
<p>хвіліну таму</p>
<p>табе не дазвалялі нічога</p>
<p>нават не казалі</p>
<p>выніку футболу</p>
<p>раптам</p>
<p>дазволена амаль усё</p>
<p>нашы прадулі 0:2</p>
<p>сам ідзеш у WC</p>
<p>звоніш з мабільніка</p>
<p>напэўна ты</p>
<p>рэзка ачуняў</p>
<p>дынаміка адмоўная</p>
<p>пацьвярджае доктар</p>
<p>аўтограф у бланку</p>
<p>пра згоду на аперацыю</p>
<p>мае неблагія шанцы</p>
<p>стаць апошнім</p>
<p>яшчэ дзесяць хвілінаў</p>
<p>пасьпець напісаць</p>
<p>верш</p>
<p>ліст</p>
<p>запавет?</p>
<p>рэанімацыя —</p>
<p>не натарыяльная кантора</p>
<p>згадваеш</p>
<p>імёны</p>
<p>абліччы</p>
<p>жаночых прыкметна болей</p>
<p>котку Басоту</p>
<p>котку</p>
<p>Полацак</p>
<p>возера Люхава</p>
<p>Прагу</p>
<p>мора пад Барселонаю</p>
<p>паром праз Ла-Манш</p>
<p>паром</p>
<p>трэба распрануцца</p>
<p>зусім</p>
<p>прыйшоў на сьвет</p>
<p>такім самым</p>
<p>гэта суцяшае</p>
<p>хутка можаш даведацца</p>
<p>чаго вартыя</p>
<p>размовы пра той сьвет</p>
<p>молішся</p>
<p>ня хочаш</p>
<p>жыцьця вечнага</p>
<p>хочаш</p>
<p>таго самага цела</p>
<p>гутарыць зручней</p>
<p>калі бачыш суразмоўцу</p>
<p>не спыняйся</p>
<p>сэрца на маніторы</p>
<p>сутаргава ківае</p>
<p>плывеш</p>
<p>плывеш у моры</p>
<p>Міжземным</p>
<p>міжсьветным</p>
<p>між берагамі —</p>
<p>казала знаёмая паэтка</p>
<p>не відаць</p>
<p>ні паэтак</p>
<p>ні берагоў</p>
<p>мора зьліваецца з небам</p>
<p>ты зьліваешся з небам</p>
<p>памятаеш</p>
<p>табе трэба мора</p>
<p>плывеш</p>
<p>да берагоў</p>
<p>да паэтак</p>
<p>бераг</p>
<p>зялёная выцінанка</p>
<p>абрысы тваіх сяброў —</p>
<p>два дубы</p>
<p>ясень</p>
<p>вольха</p>
<p>недапалены маланкаю клён</p>
<p>недапалены</p>
<p>у зялёным сутоньні</p>
<p>сьвеціцца твар жанчыны</p>
<p>прывезла цябе ў шпіталь</p>
<p>прабілася на аперацыю</p>
<p>толькі крыху знаёмая</p>
<p>падаруеш ёй</p>
<p>букет ружаў</p>
<p>колькі кветак —</p>
<p>на столькі гадоў</p>
<p>пагадзілася сэрца</p>
<p>колькі?</p>
<p>якая зязюля накувае</p>
<p>у лістападзе?</p>
<p>голас аднекуль кажа</p>
<p><em>дваццаць сем</em></p>
<p><em><br />
</em></p>
<p><strong>Я марыў стаць патолагаанатамам</strong></p>
<p>калі я быў неўміручым</p>
<p>меў сонечную мару</p>
<p>стаць патолагаанатамам</p>
<p>нават навучыўся вымаўляць гэтае слова без памылак</p>
<p>патолагаанатамам</p>
<p>быў наш сусед дзядзя Жэня</p>
<p>вясёлы габрэй з сумнымі вачыма</p>
<p>мой найлепшы сябар дзяцінства</p>
<p>ён заўсёды пахнуў парфумаю</p>
<p>яна з дня ў дзень мянялася</p>
<p>струменячы сярод духменяў</p>
<p>смажанае цыбулі ды іншых цымусаў</p>
<p>водарамі язьміну бэзу канваліяў і нейкага шыпру</p>
<p>водары ў бутліках</p>
<p>рабілі на засакрэчанай дзядзіжэневай працы</p>
<p>куды не пускалі дзяцей</p>
<p>калі я зрабіўся сьмяротным і</p>
<p>спасьціг таемную сутнасьць</p>
<p>запаветнай дзіцячае мары</p>
<p>дзядзя Жэня раскрыў мне колькі важных сакрэтаў</p>
<p>свайго патрэбнага людзям занятку</p>
<p>я даведаўся што</p>
<p>за дзьвярыма трупярні жыцьцё не канчаецца</p>
<p>некаторыя паміраюць толькі там</p>
<p>ад ускрыцьця</p>
<p>некаторыя ад ускрыцьця ўваскрасаюць</p>
<p>другіх болей</p>
<p>таму ўсім рэкамендавана запісацца</p>
<p>на прыём да патолагаанатама</p>
<p>каб ня здарылася як з Гогалем</p>
<p>што ўваскрэс на пару метраў ніжэй чым трэба</p>
<p>рабі высновы сказаў дзядзя Жэня</p>
<p>ад’язджаючы на гістарычную радзіму</p>
<p>(што ні кажыце прыемней мець справу з суайчыньнікамі)</p>
<p>вакантную пасаду заняў дзядзя Грыша</p>
<p>сумны габрэй з вясёлымі вачыма</p>
<p>які пацьвердзіў што</p>
<p>жыцьцё доўжыцца і ў ягоных уладаньнях</p>
<p>за абабітымі бляхай дзьвярыма</p>
<p>негаваркія насельнікі</p>
<p>радыя ўсім наведнікам</p>
<p>жывым і такім як самі</p>
<p>апошнім — болей бо</p>
<p>іх зьяўленьне надае астатнім аптымізму</p>
<p>нядаўна прыехала парачка</p>
<p>што кахалася ў гаражы з заведзеным маторам і</p>
<p>мясцовая публіка адразу павесялела</p>
<p>дзядзя Грыша вадзіў мяне на экскурсію</p>
<p>ўражаньні самыя сьветлыя</p>
<p>паміж ягонымі пацыентамі</p>
<p>бываюць нават раманы бо</p>
<p>мужчыны і там цэняць жаночае хараство</p>
<p>а жанчыны — мужчынскую сьмеласьць</p>
<p>і зусім не фрыгідныя</p>
<p>бачыш — паказаў дзядзя Грыша — за ноч</p>
<p>прафесар пасунуўся бліжэй да студэнткі</p>
<p>я пераканаўся што</p>
<p>ў трупярні таксама можна жыць</p>
<p>асабліва як выжлукціш з гаспадаром</p>
<p>літровую пляшку віскі</p>
<p>калі я стаў пісьменьнікам</p>
<p>дзядзя Грыша зьехаў на гістарычную радзіму</p>
<p>(што ні кажыце прыемней мець справу з суайчыньнікамі)</p>
<p>вакантную пасаду заняў спадар Мікола</p>
<p>(сярод суайчыньнікаў ён мае сантымент да беларускамоўных)</p>
<p>нашчадак роду Дарагастайскіх</p>
<p>яны працавалі полацкімі ваяводамі</p>
<p>надворнымі маршалкамі</p>
<p>стольнікамі літоўскімі</p>
<p>а цяпер зарабляюць на хлеб патолагаанатамамі</p>
<p>крыху выпіваючы з дапытлівымі літаратарамі</p>
<p>што любяць забаўныя гісторыі й сюжэты</p>
<p>да прыкладу адзін зарэзаны бандзюган</p>
<p>уваскрэс уначы акурат напярэдадні Вялікадня</p>
<p>знайшоў на стале ў санітараў карты</p>
<p>ды пасадзіў рахманых суседзяў гуляць у тысячу</p>
<p>або прыехаў сваяк</p>
<p>а можа і сам забойца забітага</p>
<p>дае спадару Міколу 100 баксаў з мабільнікам</p>
<p>ды просіць мудак</p>
<p>перад ускрыцьцём прывязаць мабільнік нябожчыку да рукі</p>
<p>наогул цяпер нярэдка перад хаўтурамі</p>
<p>кладуць наўцу ў кішэню тэлефон з перадаплатай</p>
<p>каб у выпадку чаго пазваніў ці паслаў sms</p>
<p>невядома яшчэ ці кінуцца гэтыя мудакі</p>
<p>каго-небудзь адкопваць</p>
<p>мо проста хочуць пераканацца што</p>
<p>ўсё зроблена як мае быць і</p>
<p>жывы нябожчык не ўзбаламуціць вяртаньнем</p>
<p>набыты пасьля яго сыходу спакой</p>
<p>я пакуль ня вырашыў</p>
<p>ці браць з сабой мабілу</p>
<p>але дакладна ведаю што</p>
<p>калі за мною зачыняцца</p>
<p>абабітыя бляхаю дзьверы</p>
<p>буду не самотны</p>
<p>ды яшчэ атрымаю ўзнагароду</p>
<p>у выглядзе сустрэчы з увасабленьнем</p>
<p>сваёй сонечнай мары</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/08/647.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Медычныя семінары ў Зальцбургу</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/07/653.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/07/653.html#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 07 Dec 2009 19:09:33 +0000</pubDate>
		<dc:creator>andrej</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[Навучанне і стажыроўкі для медыкаў]]></category>

		<category><![CDATA[абвесткі]]></category>

		<category><![CDATA[адукацыя]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=653</guid>
		<description><![CDATA[Навошта беларускаму лекару ангельская мова? Дзіўнае пытанне — каб мець магчымасць удзельнічаць у Зальцбургскіх семінарах па медыцыне — найбольш рэальнай на цяперашні час магчымасці вочнага атрымання сучасных медычных ведаў па розных спецыяльнасцях.
Зальцбургскія медычныя семінары — праект Адкрытага Медычнага Інстытуту, створанага пры дапамозе Амерыкана-Аўстрыйскага Фонду, Інстытуту Адкрытага Грамадства і Аўстрыйскага Міністэрства навукі і адукацыі. Кажучы проста — своеасаблівая акадэмія паслядыпломнай медычнай адукацыі фінансаваная [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<div class="wp-caption alignleft" style="width: 330px"><a href="http://www.aaf-online.org/tl_files/externals/downloads/arenberg/images/arenberg_front.jpg"><img title="aarenberg" src="http://www.aaf-online.org/tl_files/externals/downloads/arenberg/images/arenberg_front.jpg" alt="Aarenberg Schloss -- месца правядзення семінараў " width="320" height="236" /></a><p class="wp-caption-text">Aarenberg Schloss -- месца правядзення семінараў </p></div>
<p>Навошта беларускаму лекару ангельская мова? Дзіўнае пытанне — каб мець магчымасць удзельнічаць у Зальцбургскіх семінарах па медыцыне — найбольш рэальнай на цяперашні час магчымасці вочнага атрымання сучасных медычных ведаў па розных спецыяльнасцях.<span id="more-653"></span><a href="http://http://www.aaf-online.org/salzburg-medical-seminars.html" target="_blank"></a></p>
<p><a href="http://http://www.aaf-online.org/salzburg-medical-seminars.html" target="_blank">Зальцбургскія медычныя семінары</a> — праект Адкрытага Медычнага Інстытуту, створанага пры дапамозе Амерыкана-Аўстрыйскага Фонду, Інстытуту Адкрытага Грамадства і Аўстрыйскага Міністэрства навукі і адукацыі. Кажучы проста — своеасаблівая акадэмія паслядыпломнай медычнай адукацыі фінансаваная ў тым ліку і ненавісным беларускім уладам Джорджам Сорасам. Мэту ўсяго мерапрыемства згаданы мільярдэр акрэсліў наступным чынам:</p>
<p><em>"Лекары ва ўсім Свеце, незалежна ад іх нацыянальнасці, імкнуцца як найлепей працаваць для сваіх пацыентаў. Мэта Зальцбургскіх Медычных Семінараў дапамагчы лекарам дасягнуць сваіх мэтаў праз атрыманне бясплатнай, сучаснай інфармацыі і адукацыі ў нейтральным, камфортным асяроддзі".</em></p>
<p>Самі семінары праводзяцца з 1993 году і за гэты час больш чым 10000 маладых лекараў узялі ў іх удзел. Выкладчыкамі выступаюць вядучыя спецыялісты з клінік Еўропы і ЗША. Працягласць кожнага з семінараў — 1 тыдзень. Месца правядзення — адпаведна Зальцбург (Аўстрыя). Колькасць удзельнікаў — каля 30 чалавек з краін Цэнтральнай і Усходняй Еўропы, а таксама былога Савецкага Саюзу. Прэтэндаваць на удзел могуць практыкуючыя лекары ад 30 да 45 год, так бы мовіць «у сярэдзіне» сваёй кар’еры, якія дастаткова вольна валодаюць ангельскай мовай каб слухаць лекцыі і камунікаваць з калегамі. Таксама важна прадэманстраваць здольнасць да пашырэння атрыманых ведаў у сваім асяроддзі. Сярод патрабаванняў пазначана яшчэ і наяўнасць публікацыяў у айчыннай (а лепш англамоўнай) медычнай перыёдыцы, але як паказваюць сведчанні ўдзельнікаў з Беларусі — гэта не заўжды абавязковы крытэрый. Тэматыка семінараў вельмі шырокая і ахоплівае практычнай увесь спектр сучасных медычных ведаў ад педыятрыі і тэрапіі да хірургіі і псіхіятрыі. Праграма заняткаў складзена так, што некаторыя тэмы паўтараюцца раз на год, а некаторыя — раз на 2 гады. Паглядзець што плануецца на наступны год можна <a href="http://www.aaf-online.org/dates-topics-2010.html" target="_blank">тут</a>, а пазнаёміцца з праграмай на боліжэйшыя 3 гады можна <a href="http://www.aaf-online.org/id-3-year-curricula.html" target="_blank">тут</a>. Па словах калег, якія пабывалі на гэтым навучанні — заняткі карысныя, умовы камфортныя і канкурэнцыя ўнутры Беларусі пакуль не надта вялікая. Каб зарэгістравацца трэба запоўніць форму на сайце і даслаць неабходныя копіі дакументаў. Што крытычна важна для нашага небагатага, але гордага лекара — выдаткі на даезд туды і назад (з Беларусі самалётам), навучанне, пражыванне і харчаванне бярэ на сябе прымаючы бок. Ад удзельніка толькі трэба самастойна паклапаціцца пра Шэнгенскую візу. Так што, шаноўныя калегі, спрабуйце і няхай у вас атрымаецца. Тым болей, што былыя ўдзельнікі Зальцбургскіх семінараў могуць надалей прэтэндаваць на 3 стажыроўкі працягласцю 1 месяц кожная ў лепшых клініках Аўстрыі па абранай спецыяльнасці. Так што, поспехаў усім!</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/07/653.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Чырвоны Крышталь</title>
		<link>http://doktar.net/2009/12/06/639.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/12/06/639.html#comments</comments>
		<pubDate>Sun, 06 Dec 2009 08:58:00 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Belarusian MD</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[жарты]]></category>

		<category><![CDATA[у свеце]]></category>

		<category><![CDATA[Чырвоны Крыж]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=639</guid>
		<description><![CDATA[Аказваецца "Чырвоны Крышталь", гэта не новы гатунак гарэлкі аднайменнага мінскага заводу, а чарговая эмблема Міжнароднага Камітэту Чырвонага Крыжа. Як паведаміла БелаПАН 4 снежня Палата Прадстаўнікоў прыняла законапраект у адпаведнасці з якім гэты самы крышталь стане для Беларусі трэцяй афіцыйнай эмблемай арганізацыі. Трэці сімвал  (у дадатак да Чырвонага Крыжа і Паўмесяца) быў зацверджаны яшчэ 2 гады [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_641" class="wp-caption alignleft" style="width: 160px"><a href="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/180px-flag_of_the_red_crystalsvg.png"><img class="size-thumbnail wp-image-641" title="flag_of_the_red_crystalsvg" src="http://doktar.net/wp-content/uploads/2009/12/180px-flag_of_the_red_crystalsvg-150x120.png" alt="Чырвоны Крышталь, малюнак з Вікіпедыі " width="150" height="120" /></a><p class="wp-caption-text">Чырвоны Крышталь, малюнак з Вікіпедыі </p></div>
<p>Аказваецца <strong>"Чырвоны Крышталь"</strong>, гэта не новы гатунак гарэлкі аднайменнага мінскага <a href="http://minskkristal.com/ru/" target="_blank">заводу</a>, а чарговая эмблема Міжнароднага Камітэту Чырвонага Крыжа. Як паведаміла <a href="http://naviny.by" target="_blank">БелаПАН</a> 4 снежня Палата Прадстаўнікоў прыняла законапраект у адпаведнасці з якім гэты самы крышталь стане для Беларусі трэцяй афіцыйнай эмблемай арганізацыі. Трэці сімвал  (у дадатак да Чырвонага Крыжа і Паўмесяца) быў <a href="http://www.icrc.org/Web/rus/siterus0.nsf/html/emblem-keyfacts-140107" target="_blank">зацверджаны</a> яшчэ 2 гады таму як сродак ад незадаволенасці Ізраілем існуючымі двума.<span id="more-639"></span> Зараз жа прадстаўнікі гэтай краіны могуць паўнавартасна ўдзельнічаць у дзейнасці Камітэта пад знакам "Чырвонага Крышталю", які выглядае як чырвоны ромб. На тэрыторыі Ізраілю ў  гэты ромб можа быць упісаны і чырвоная "зорка Давіда", а нацыянальныя аддзяленні Міжнароднага Камітэту маюць зараз права зрабіць тое ж самае з Крыжам і Паўмесяцам. Карацей, паліткарэктнасць "жжот", але такі вось ён -- сучасны цывілізаваны Свет. У сувязі з гэтым можна ў кулуарах паразважаць з калегамі на наступныя тэмы:</p>
<ol>
<li>Як зараз будзе называцца Міжнародны Камітэт Чырвонага Крыжа -- няўжо Міжнародны Камітэт Чырвонага Крыжа, Чырвонага Паўмесяца і Чырвонага Крышталю? Як будзе выглядаць абрэвіятура такой назвы -- няўжо <strong>МКЧКЧПЧК</strong>?,</li>
<li>Ці будзе змяшчацца новая эмблема на белых Toyota Land Cruiser -- "фірмовых" аўтамабілях Беларускага Чырвонага Крыжу?</li>
<li>Ці мае дачыненне новы сімвал да "<a href="http://ru.wowhead.com/?item=11186" target="_self">красного кристалла силы</a>", вядомага трафея ў культавай гульні <a href="http://www.worldofwarcraft.com/" target="_blank">World of Warcraft</a> ?</li>
</ol>
<p>Карацей, жыццё чароўнае і незвычайнае поўнае розных падзей і дзівосаў. Чаго і вам зычым ад усяго сэрца!</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/12/06/639.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
		<item>
		<title>Цытата тыдня</title>
		<link>http://doktar.net/2009/11/27/630.html</link>
		<comments>http://doktar.net/2009/11/27/630.html#comments</comments>
		<pubDate>Fri, 27 Nov 2009 17:51:31 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Sceptical MD</dc:creator>
		
		<category><![CDATA[Блог]]></category>

		<category><![CDATA[Цытата тыдня]]></category>

		<category><![CDATA[A(H1N1)]]></category>

		<category><![CDATA[цытата тыдня]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://doktar.net/?p=630</guid>
		<description><![CDATA[«Вы начали этим заниматься, когда уже общество стало возмущаться. Вы это дело прошляпили, и надо уже это признать», — заявил председатель Совета Республики Борис Батура в адрес заместителя министра здравоохранения Роберта Часнойтя.
«Во всем мире было известно про эпидемию гриппа. Это же не трубу прорвало, что нужно аварийную бригаду вызывать. Вы спокойно могли объявить тендер раньше. Вы дали маху — и надо так и говорить. Что вы тут расписываетесь [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<div class="wp-caption alignleft" style="width: 136px"><a href="http://naviny.by/media/2009.11_w4/Batura.jpg"><img title="Batura" src="http://naviny.by/media/2009.11_w4/Batura.jpg" alt="Борис Батура -- воспитатель" width="126" height="138" /></a><p class="wp-caption-text">Борис Батура -- воспитатель. (Фото -- naviny.by)</p></div>
<div class="wp-caption alignright" style="width: 128px"><a href="http://naviny.by/media/2009.11_w4/Chasnoyt.jpg"><img title="Casnojc" src="http://naviny.by/media/2009.11_w4/Chasnoyt.jpg" alt="Роберт Часнойть -- воспитуемый. (Фото -- naviny.by)" width="118" height="142" /></a><p class="wp-caption-text">Роберт Часнойть -- воспитуемый. (Фото -- naviny.by)</p></div>
<p><strong>«<em>Вы начали этим заниматься, когда уже общество стало возмущаться. Вы это дело прошляпили, и надо уже это признать</em>»,</strong> — заявил председатель Совета Республики Борис Батура в адрес заместителя министра здравоохранения Роберта Часнойтя.<span id="more-630"></span></p>
<p><strong><em>«Во всем мире было известно про эпидемию гриппа. Это же не трубу прорвало, что нужно аварийную бригаду вызывать. Вы спокойно могли объявить <a href="http://naviny.by/rubrics/zdorovie/2009/11/27/ic_news_292_321907/" target="_blank">тендер</a> раньше. Вы дали маху — и надо так и говорить. Что вы тут расписываетесь в своей беспомощности»</em>. </strong><a href="http://interfax.by" target="_blank">Interfax.by</a></p>
<p>Так и представляется г-н Часнойть в рубище у позорного столба на Октябрьской площади. Голове пеплом посыпана, а через всю грудную клетку написано: «Mea maxima culpa». А вокруг оцепление ОМОНа, чтобы прохожие не заплевали до смерти. Интересно, последуют ли более серьёзные «оргвыводы»? Верится с трудом.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://doktar.net/2009/11/27/630.html/feed</wfw:commentRss>
		</item>
	</channel>
</rss>
